Международная программа развития ребенка, как способ повышения качества взаимоотношений между родителями и детьми
Сергей КРАСИН
Тезисы в материалах конференции
“Перспективные вопросы мировой науки”
(г. София)
“Международная программа развития ребенка, как способ повышения качества взаимоотношений между родителями и детьми”
Оригинал: украинский язык
Перевод: русский язык
Скачать оригинал можно по ссылке в конце публикации.
Сначала идет перевод на русский язык, затем оригинальный текст на украинском языке
Международная программа развития ребенка, как способ повышения качества взаимодействия между родителями и детьми
Качественные взаимоотношения между родителями и детьми являются важным условием как эффективного воспитания, так и полноценного развития ребенка. Они способствуют его интеллектуальному, социальному, эмоциональному развитию, стимулируют раскрытие творческого потенциала, оказывают влияние на формирование личности. Поэтому тема улучшения детско-родительских отношений все чаще становится предметом современных теоретических и практических исследований.
В настоящее время разработано много программ оптимизации отношений между родителями и детьми. Одни из них используют инструктивный подход, другие – фасилитативний.
В программах с инструктивным подходом родителям предлагаются готовые образцы поведения, которые они могут использовать в своем общении с ребенком. Фасилитативний подход направлен на создание таких условий, в которых появляется возможность научиться принимать решения и осуществлять действия, максимально способствующие выполнению задач, направленных на обучение и развитие ребенка. [3]
Международная программа развития ребенка (International Child Development Programme, сокращенно ICDP) использует именно фасилитативний подход и направлена на оптимизацию детско-родительских отношений. ICDP основана на восьми принципах качественного взаимодействия с ребенком. Эти принципы объединены в три диалога – эмоциональный, посреднический и регулятивный. Эмоциональный диалог направлен на оптимизацию эмоциональной составляющей детско-родительских отношений и объединяет четыре принципа: любовь, следование инициативе, эмоциональную беседу и похвалу. Посреднический диалог направлен на оптимизацию передачи знаний и опыта и объединяет три принципа: концентрация внимания, придавание значения и расширение опыта ребенка. Основная цель регулятивного диалога состоит в том, чтобы научить ребенка контролировать себя во взаимодействии с окружающим миром и состоит из одного принципа: регуляция. [2]
Программа разработана для передачи смысла этих принципов родителям в доступной форме, с использованием практических примеров их собственного взаимодействия с детьми и дальнейшего обсуждения этого опыта в группах. Важно, что ICDP не ограничивается только определением принципов взаимодействия, а, также, направлена на повышение чувствительности родителей к детям и мотивацию участников к получению практических навыков общения с учетом возраста ребенка. [1]
На ранних стадиях взаимодействия матери с ее ребенком подчеркивается важность в эмоциональной отзывчивости, взаимодействия лицом к лицу, в тактильном контакте. Это значит, что родители тренируются видеть и понимать выражение лица, жесты, язык тела, голос ребенка. Ведь это важное условие понимания чувств и намерений ребенка еще до того, как он выразит их с помощью слов. [1]
Для того, чтобы родители более эффективно сопровождали ребенка на этапах взросления, их стимулируют к развитию способностей, направленных на поддержку инициативы ребенка, принятие и признание его опыта, на обучение и объяснение того, что происходит в его жизни. Такая поддержка дает возможность детям постепенно приобретать знания, необходимые для успешной адаптации в окружающем мире.
К важным составляющим ICDP относят позитивное восприятие ребенка и отношение к нему, как к личности с потенциалом для развития и обучения. Акцент в программе сделан на готовности родителей к восприятию и принятию потребностей ребенка в любви, признании, уважении, понимании. Из актов взаимодействия исключаются такие вещи, как недооценка, унижение, неприятие, равнодушие, непонимание. [2] Вместо этого предлагается эмпатическое единство. Важность эмпатического единства состоит в том, что оно помогает родителям увидеть потребности, удовлетворение или страдания ребенка таким образом, как они сами чувствовали бы их в подобных ситуациях. Это способствует тому, что взрослый начинает сочувствовать и разделять тяготы и радости ребенка. [2]
К важнейшей составляющей в работе с родителями относят: повышении чувствительности родителей к ребенку, создание чувства доверия, уверенности в своих способностях в воспитании детей. Для этого в программе есть методы исследования того, как родители воспринимают своих детей и методы диагностики восприятия родителями себя в роли воспитателей.
С помощью эффективного сопровождения, обмена мнениями, «положительной обратной связи», указаний только на положительные аспекты взаимодействия родителей и детей ICDP стимулирует проявление способностей родителей к воспитанию. Программа концентрируется на таких аспектах воспитания, которые создают условия гармоничного развития ребенка . С помощью техник и упражнений в ICDP созданы условия, в которых актуализируется уже существующий у родителей позитивный опыт воспитания детей.
Также в Международной программе развития ребенка много внимания уделяется действиям педагога в момент оказания помощи родителям в вопросах улучшения их взаимоотношений с детьми. Обращается внимание на способность педагога осуществлять эту деятельность и дальнейшее сопровождение.
С целью повышения результативности действий педагога программа предлагает семь принципов развития чувствительности. Принципы направлены на поддержку деятельности и повышение уровня самосознания родителей [2].
Оригинал на украинском языке
Міжнародна програма розвитку дитини, як засіб поліпшення якості взаємодії між батьками і дітьми
Якісні взаємостосунки між батьками та дітьми є важливою умовою ефективного виховання та повноцінного розвитку дитини. Вони сприяють її інтелектуальному, соціальному, емоційному розвитку, призводять до розкриття творчого потенціалу, впливають на формування особистості. Тому тема оптимізації дитячо-батьківських стосунків все частіше стає предметом сучасних теоретичних та практичних наукових досліджень.
Розроблено багато програм оптимізації стосунків між батьками та дітьми. В деяких з них використано інструктивний підхід, в інших – фасилітативний. В програмах з інструктивним підходом батькам пропонуються готові зразки поведінки, які вони можуть використовувати під час спілкування з дитиною. Фасилітативний підхід спрямовано на створення умов, при яких батьки мають можливість навчитись приймати такі рішення та здійснювати такі дії, які будуть максимально сприяти виконанню завдань з навчання та розвитку дитини.[3]
Міжнародна програма розвитку дитини (International Child Development Programme, скорочена назва ICDP) використовує саме фасилітативний підхід та спрямована на оптимізацію дитячо-батьківських стосунків. Вона заснована на восьми принципах якісної взаємодії з дитиною. Ці принципи об’єднані в три діалоги – емоційний, посередницький та регулятивний. Емоційний діалог спрямовано на оптимізацію емоційної складової дитячо-батьківської взаємодії та об’єднує чотири принципи: любов, слідування ініціативі, емоційна бесіда та похвала. Посередницький діалог спрямовано на оптимізацію передачі знать та досвіду та об’єднує три принципи: концентрація уваги, надання значення та сенсу, розширення досвіду дитини. Регулятивний діалог спрямовано на те, щоб навчити дитину контролювати себе у взаємодії з навколишнім світом та складається з одного принципу: регуляція.[2]
Програма розроблена для передачі сенсу цих принципів батькам у доступній формі, із застосуванням практичних прикладів з їх власної взаємодії і подальшого обговорення цього досвіду в групах. Важливо, що програма не обмежується тільки визначенням принципів взаємодії з дітьми, а спрямована на підвищення чутливості батьків до дітей та мотивацію учасників до отримання практичних навиків взаємодії з урахуванням віку дитини. [1]
На ранніх стадіях взаємодії між матір’ю та її дитиною підкреслюється потреба в емоційній чуйності, спілкуванні з допомогою взаємодії віч-на-віч, в тактильному контакті. Це означає, що ми тренуємося бачити і розуміти вираз обличчя, жести, мову тіла, голос дитини. Це є важливою умовою для розуміння почуттів та намірів дитини ще до того, як вона висловить їх на словах. [1]
З метою ефективного супроводу дитини на етапах дорослішання батьків заохочують розвивати в собі здатності, які спрямовані на підтримку ініціативи дитини, на прийняття та підтримку її досвіду, навчання та пояснення того, що відбувається в її житті. Така підтримка дає можливість дитині поступово розвивати в собі знання, необхідні для адаптації до потреб навколишнього світу.
Важливою умовою програми є позитивне сприйняття дитини. Ставлення до неї, як до особистості з потенціалом для розвитку та навчання. Наголос ставиться на готовність батьків то сприйняття потреб дитини в любові, визнанні, повазі, розумінні тощо. Це означає що батьки розвивають здатність ставитися до дитини належним чином. Мається на увазі виключення з актів взаємодії таких речей, як недооцінювання, приниження, неприйняття, байдужість, нерозуміння. [2] Замість цього пропонується емпатична єдність. Емпатична єдність дуже важлива, так як дозволяє дорослим бачити потреби, задоволення або страждання дитини так, як вони самі відчували б їх в подібних ситуаціях. Завдяки цьому людина починає співчувати і розділяти тяготи і радості дитини. [2]
Найважливішою складовою роботи з батьками є такі напрямки, як підвищенні чутливості батьків до дитини та створення почуття довіри і впевненості у них до своїх власних здібностей у вихованні дітей. Для цього в програмі є методи з’ясування картини сприйняття батьками своїх дітей та методи з’ясування того, як вони бачать та сприймають себе в ролі вихователів.
За допомогою ефективного супроводу, обміну думками, «позитивного зворотного зв’язку», вказівок тільки на позитивні аспекти взаємодії батьків з дитиною програма сприяє реалізації власної здатності батьків до виховання та концентрується на тих аспектах практики виховання, які є істотними для створення умов гармонійного розвитку дитини. Завдяки створенню умов для залучення батьків до вправ і видів діяльності, які засновані на їх власному досвіді, програма сприяє позитивним змінам в практиці виховання, фундаментом для яких є вже наявний та самостійно досягнутий батьками досвід.
Також міжнародна програма розвитку дитини приділяє значну увагу тому, як під час надання допомоги батькам з питань поліпшення їх взаємин з дитиною поводиться сам педагог. Як він підтримує діяльність та здійснює супровід. З метою підвищення дій педагога програма пропонує сім принципів розвитку чутливості, які роблять акцент на підтримці діяльності та самосвідомості батьків. [2]
Література
- Хундейде, К. Восемь принципов хорошего диалога: Программа ICDP для помощи родителям / К. Хундейде; Пер. с англ. М. Никоновой. – СПБ.: ИРАВ, 1999. – 12 с.
- Хундейде, К. Направляемый диалог: Пособие для программы ICDP по развитию чувствительности / К. Хундейде; Пер. с норв. М. Никоновой. – СПб.: ИРАВ, 1999. – 117 с.
- Isaeva O. M., Vilkova E.N. Early psycho-social intervention program WHO/ICDP as an effective optimization method for child-parental relationships / Prosedia – Social and behavioral Sciences Vol. 233: Fifth Annual International Conference “Early childhood Care and Education”, 12-14 may 2016, Moscow, Russia, ELSEVIER, 2016. 423 – 427