Бріджит Джонс: закохана в хлопця
Поки готував заняття для вечірніх зустрічей з кінотерапії, вирішив написати пост про фільм режисера Майкла Морріса “Бріджит Джонс: закохана у хлопця”. З точки зору кінотерапії, звісно.
Фільм – хороша історія, що поєднує в собі одночасно біль втрати і радість життя. Причому тут це подано досить гармонійно. Так, що біль втрати не травмує, а від радості життя не зносить дах, а навпаки, повертається розум.
Я б назвав цей фільм – легка комедія з хорошому психотерапевтичним потенціалом і м’яким орієнтиром на побудову життя після втрати. Для роботи з клієнтом – саме те, що потрібно.
Звичайно, за умови низки умов. Таких як:
– відповідність теми фільму запиту клієнта;
– стадія проживання втрати, що проходить для такої роботи;
– досвід психолога в роботі з фільмами, втратою, метафорою, вміння грамотно вести обговорення фільму – спрямовуючи, але не пригнічуючи і не нав’язуючи.
Про саму Бріджит розповідати не стану, більшість прекрасно знають її за попередніми фільмами. І що вона за людина, і що для неї важливо.
Те, що викликає інтерес саме в цьому фільмі – це стан Бріджит та її реакції на події в житті. Наочна трансформація від розгубленості, безпорадності та дезорієнтованості до набуття себе та повного контролю над ситуацією.
Звісно, у фільмі є певна гра цінностями, видно вплив модних, не завжди конструктивних (а інколи й деструктивних) тенденцій. Але в даному випадку це не в мінус, оскільки дається настільки м’яко й обережно, що автоматично стає плюсом.
Є, звісно, місце і критиці, але в нашому випадку це не має сенсу, тому критику пропущу.
Загалом, рекомендую фільм і до перегляду, і для роботи з клієнтами.
Детальніше про вечірні зустрічі в серпні тут:
А також підписуйтесь на наш відкритий телеграм-канал
